В мене вперше здуло камеру разом зі штативом — фотограф Євген Самученко про те, як знімати полярне сяйво в Ісландії

Північне сяйво в Ісландії, фото - Євген Самученко

Про перемогу Євген повідомив на своїй сторінці в Facebook. Сайт Photocrowd об’єднує більше 150 професійних фотографів, які оцінюють та коментують знімки конкурсантів. Загалом на сайті зареєстровано близько 20 000 фотографів. Сайт пропонує учасникам змагатися в 23 тематичних категоріях й на кількох рівнях — вільна участь, як члена спільноти сайту та «преміум».

Як пояснив сам фотограф, у конкурсах Photocrowd рідко є обмеження, й долучитися до них може будь-хто. А рівень акаунтів визначає лише те, скільки фотографій може надіслати користувач. Наприклад, у вільній участі можна завантажувати один знімок на один конкурс.

Фотографія, яку надіслав на конкурс Євген, була знята кілька місяців тому в Ісландії - на ній зображене північне сяйво над засніженими горами й рікою.

Ми в MediaSapiens знаємо, що за кожною хорошою фотографією є своя не менш захоплива історія — й не помилились. Фотограф розповів нам про те, чим зима в Ісландії схожа на одеську зиму й чому варто прив’язати камеру до себе, знімаючи в цій країні полярне сяйво.

Євген також жартує з приводу винагороди — в мережі з'явилася новина про те, що приз за перемогу в конкурсі склав $4 тисячі доларів, хоча насправді вона становить близко ста фунтів стерлінгів. 

Євгене, розкажіть, будь ласка, як ви потрапили в Ісландію і яка історія вашого знімка?

Ісландія — моя найулюбленіша країна, в якій я хотів побувати. Слава Богу, я в ній вже побував (сміється — MS). Це була мрія і вона здійснилась. Ця країна мене не розчарувала, а навпаки — ще більше стала мене приваблювати. Є такі місця у світі, в які хочеться їздити часто. Для мене це Гімалаї — я вже тричі був там і планую ще раз поїхати. Ісландія, скоріше за все, буде другим таким місцем. Планую повернутись туди в теплу пору року.

Ця поїздка була нещодавно — у листопаді 2017 року. Ми їхали вдвох з моїм другом із чіткою метою фотографувати. Ми пробули там два тижні й «ловили» погоду, полярне сяйво. Історія цього знімка досить цікава — в ту ніч погоди (яка підходить для зйомки - MS) не було. На небі йшли хмари, й вони постійно закривали небо, й вночі знімати було неможливо. Більше того, постійно починався штормовий вітер й сніг. Ми буквально ловили «віконця» між снігом, коли можна було познімати полярне сяйво.

 

Фото: Євген Самученко.

Цей знімок — один із серії. Я поставив камеру знімати таймлапс і потім вибрав кадр з найкращою фазою. Сяйво обрамляє гору й виходить з того місця, куди впадає ріка. Під час зйомки цієї серії кадрів у мене здуло фотоапарат. В мене було із собою дві камери - велика й маленька. Й порив вітру був настільки сильним, що фотоапарат разом із важким штативом здуло. В мене вперше таке трапилося. На щастя, я наперед подумав про таку можливість, й великий фотоапарат прив’язав до себе паском, тому він повиснув на мені. Якби не це, він запросто міг скотитися в ріку - я стояв на краю невеликого обриву, під яким починалась річка. Звісно, я не міг одночасно ловити обидва фотоапарати, але все завершилось добре — на землю впав лише маленький, й на ньому погнувся тільки фільтр, а решта все залишилось цілим.

Було холодно, вітряно, але це було винагороджено таким прекрасним явищем. Дуже красиво було — дивитися через шторм на полярне сяйво.

Такі зйомки вимагають особливої підготовки. Що ще необхідно враховувати при роботі в таких умовах?

Я тревел-фотограф з досить великим досвідом, проводжу майстер-класи з цієї теми, в тому числі ми розглядаємо спорядження. Для мене тут, впринципі, не було нічого несподіваного, окрім ісландського вітру. Виявляється, найпоширеніше пошкодження в машинах напрокат в Ісландії — це коли вітром вириває двері. «Ну добре», — подумав я собі, — «Двері вириває. Не страшно, будемо обережними з машиною». А камера з об’єктивом важить близько двох кілограмів, плюс штатив, зйомка на не дуже високій точці — подумав, що не здує. І все ж було якесь шосте відчуття, коли я прив’язав її до себе (сміється — MS).

Загалом, ісландська зима схожа трошки на одеську. Мороз -4 або -8 в поєднанні з сильним вітром відчувається набагато холодніше, ніж в Карпатах -30, але без вітру. І якщо знімати в Ісландії, варто додатково навантажити штатив або прив’язати його до себе, усе інше — як в стандартній тревел-фотографії. Вдягнувся за принципом «нашарування» — й фотографуй.

 

Фото: Євген Самученко

Коли ви почали займатися фотографією?

Мій «другий прихід» в фотографію трапився близько сім років тому. Коли я був підлітком, то знімав на плівку, проявляв її, друкував. У мене був повний комплект обладнання для цього. А от у світ цифрової фотографії я усвідомлено прийшов сім років тому.

Я почав активно подорожувати, й хотілося все це більше показувати іншим людям. Фактично, одне «підігріває» інше: подорожі підштовхують до фотографії, а фотографія підштовхує до подорожей. Ці дві речі постійно одна одну підтягують. Тепер через фотографію я подорожую удвічі частіше.

В яких жанрах ви знімали, коли були підлітком?

По-різному. Звісно, пейзажі теж знімав. Намагався знімати людей, якусь подобу стріт-фото. Підліток, в якого в руках опинилась камера, намагається спробувати себе в усіх напрямках і жанрах. Тим паче, що тоді я знімав доволі короткий проміжок часу — два роки.

На фото - Євген Самученко. Джерело: Facebook.

На своїй сторінці у Facebook ви викладаєте чимало знімків. Вас не турбує можливе порушення ваших авторських прав, крадіжка фото?

Я вам скажу навіть більше — близько 200 моїх робіт абсолютно безкоштовно завантажені на Wikipedia для ілюстрації статей. Ви самі можете пошукати там мої роботи, завантажити їх й розрукувати собі на стіну в великому розмірі.

Мене трохи засмучує, коли люди дійсно крадуть роботи. Деякі знімки в мене купують, деяких немає у вільному доступі. Але для мене першочерговим є бажання просто ділитися своєю творчістю. Тому, якщо люди використовують світлини для особистих цілей або для малесенького бізнесу, наприклад, людина самостійно водить тури в Гімалаї й бере для ілюстрації моє фото, я не стану заперечувати. Та якщо великі компанії, буває, так чинять — звісно, я відстоюю свої права. В тому числі, з фінансовою компенсацією.

Тобто, бували вже такі випадки?

Так, були. Зрештою, люди йдуть на діалог, визнають свої помилки. Але я вважаю, що є сенс займатися цим, якщо це велика компанія і вона виділяє бюджет на фотографію, але інші працівники вважають, що цей бюджет можна витратити інакше, натомість фото можна просто взяти задарма. Це зовсім інша тема.

Фото: Євген Самученко.

Для правової підтримки ви залучаєте українських спеціалістів із захисту авторського права?

Мої випадки були міжнародними, в Україні я таким не займався. В мене є декілька друзів, з якими я міг проконсультуватися. До того ж, я самостійно читав форуми з цієї теми.

Загалом, якщо людина неправа, й ви їй на це вкажете, підкріплюючи це законодавством, як правило, вона намагатиметься цю помилку виправити. Люди загалом хороші (сміється — MS). Помилки бувають в усіх.

На вашу думку, українській аудиторії цікава пейзажна зйомка? Чи є взагалі в Україні ринок, на якому можна реалізовувати подібні знімки?

Загалом, фотографи успішно це роблять. Наприклад, Сергій Тумасов. В нього досить успішно виходить продавати свої знімки. Не знаю, скільки він продає в Україні й скільки закордоном, але він комерційно успішний. Тобто, такий досвід є. Наскільки це тренд? Я сумніваюсь. На мій погляд, в Україні, в принципі, немає культури придбання знімків. Для порівняння, американський ринок в цьому плані набагато більший. В мене часто купують роботи закордоном.

Складно сказати, з чим це пов’язано. Можливо, люди просто думають, що простіше безкоштовно завантажити в інтернеті й потім роздрукувати. Можливо, це пов’язане із фінансовою складовою, на жаль. В Україні не така хороша ситуація, аби люди могли дозволити собі інвестувати в якісь об’єкти мистецтва чи купити для власного задоволення якусь авторську роботу.  Треба визнати той факт, що в Україні культура фото на дуже низькому рівні, є ще куди розвиватись.

 

comments powered by Disqus