Першість в антирейтингу

Ось уже майже рік Український освітній центр реформ проводить моніторинг засобів масової інформації у п’яти областях України: Донецькій, Львівській, Сумській, Вінницькій, Харківській та Криму. Для експертної оцінки відібрано по шість суспільно значущих друкованих газет та два онлайн-видання в кожному регіоні. Безпосередньо в Сумах було відібрано обласні «Данкор», «Сумщина», «Панорама», «Ваш шанс» та дві районні: «Вперед» (Сумський район) і «Білопільщина» (Білопільський район) та сайти «Сумиінфо» і «Всі Суми».

Зрозуміло, з самого початку ставлення редакторів та журналістів до роботи незалежних експертів у регіонах було абсолютно різним. У Сумській області моніторинг сприйняли також неоднозначно: хтось – позитивно й зацікавлено, хтось – із упередженням. «Для багатьох, – каже координатор проекту в Сумах, голова обласного прес-клубу Алла Федорина, – несподіваними були самі параметри моніторингу».

Йдеться про те, що методологія, розроблена «Інтерньюзом» спільно з Інститутом масової інформації й «Телекритикою», до замовних матеріалів відносить, наприклад, офіційні. Тобто ті, що містять інформацію про цілком буденні, суто робочі, малозначущі заходи. А в наших ЗМІ – загалом в Україні – такі матеріали невід’ємно присутні й давно сприймаються як норма. Це суто «радянський» підхід, коли точка зору влади була істиною в останній інстанції, і про інше бачення навіть не йшлося. Деяким медійникам і на думку не спадає, що вони не надають читачам збалансованої інформації.

У Сумах ще на початку моніторингу Наталія Калініченко, редактор районної газети «Білопільщина», зазначила: «Добре, що ви нас моніторите. Якби ще й усі інші районки оцінювали, теж було б корисно. Адже іноді дуже важливо побачити себе зі сторони».

Як показали результати моніторингу, збоку сумські медіа виглядають досить сумно. Саме в них протягом одинадцяти місяців незалежні експерти зауважують найвищий відсоток джинси. Наприклад, у квітні минулого року в Сумах зафіксовано найбільше матеріалів із ознаками політичної та комерційної замовності – 38,2% (у Донецьку – 36,6%, у Харкові – 26,6%). У липні в загальному потоку суспільно важливої інформації у сумських ЗМІ джинса знову значно переважала – 33,2% (в Криму– 25,6%, Харкові – 23,7%, Донецьку – 22,6%). У жовтні сумські журналісти побили всі рекорди з джинсування: 43,2%! Для порівняння: у Вінниці – 35,4%; Харкові – 31,7% та Криму – 27,4%.

Загалом, ось так виглядає антирейтинг сумських медіа (середній відсоток джинси за одинадцять місяців):

1. «Білопільщина» – 51,03%.

2. «Сумщина» – 47,09%.

3. «Ваш шанс» – 34,47%.

4. «Панорама» – 28,78%.

5. «Вперед» – 21,80%.

6. «Данкор» – 17,29%.

Серед сайтів:

1. «Сумиінфо» – 37,59%.

2. «Всі Суми» – 13,51%.

Сумські газети «Білопільщина» та «Сумщина» відносяться до видань, де традиційно кількість політичної джинси сягає або перевищує половину оцінених матеріалів.

Варто сказати, що в регіональній команді експертів працюють авторитетні фахівці: Алла Ярова, кандидат філологічних наук, доцент, проректор Української академії банківської справи, депутат Сумської міської ради; Володимир Садівничий, журналіст, кандидат наук із соціальних комунікацій, докторант інституту журналістики Київського національного університету. Певний час, до виборів і до обрання народним депутатом, у цій команді був Олег Медуниця, магістр управління суспільним розвитком, громадський діяч.

Тобто сумнівів щодо об'єктивності експертної оцінки бути не може. Тим більше, що моніторингом сумських медіа займаються й експерти інших п’яти регіонів, адже проектом передбачена ротація: відібрані матеріали читають власні експерти та експерти дружнього регіону, які щомісяця міняються.

Та повернімося до моніторингу, тепер – онлайн-видань. Тут ситуація не краща. Наприклад, у квітні новинні сайти Сум подають найбільший відсоток джинси – 31,0% (у Криму – 16,7%, у Львові – 13,1%, в Харкові – 13,1%). Напередодні виборів, у жовтні, сумські сайти знову впевнено посіли першість у антирейтингу серед інтернет-видань – 53,4%. Порівняймо: вінницькі видання – 45%, львівські – 42,1%.

Переважно матеріали з ознаками політичної замовності зафіксовані на сайті «Сумиінфо» – саме він створює той високий відсоток. Незалежні експерти Сум під час виборчих перегонів наголошували: «... сайт працює не як заявлений новинний портал, а саме як видання влади та Партії регіонів. Це засвідчує не лише дотримання чи недотримання стандартів, а й підбір тематики матеріалів, замовчування фактів, незручних для влади і владної партії та випинання фактів, які створюють їхній позитивний імідж. Тому інтернет-видання наразі діє переважно не як ЗМІ, а як «канал Партії регіонів».

У чому причини?

Треба підкреслити, що газети «Сумщина» і «Вперед» – це комунальні видання, які частково існують на податки громадян і мали б давати об’єктивну інформацію та відстоювати інтереси громади. Але замість цього перетворилися на кишенькові видання влади, часто друкуючи виклади прес-релізів, звіти, відверту джинсу та приховану рекламу, заперечивши як клас будь-яку критику тих, хто сьогодні біля керма.

«Позитивно те, що для моніторингу обрані дві районні газети. Аналізуючи лише одне видання, експерти могли б деякі, жодним чином не марковані, публікації прийняти за журналістскі матеріали, – пояснює Володимир Садівничий. – Коли ж розглядається контент двох газет, стає очевидним, що часом вони друкують цілком однакові матеріали. Іноді подібне «виловлюємо» і в інших виданнях».

Скажімо, в серпні, газета «Вперед» розміщує матеріал «“Батьківщина” підтримала кандидатуру О.Волкова на виборах до Верховної Ради України по 158-му виборчому округу» як неналежно маркований. В той же час у «Білопільщині» він іде зовсім немаркованим. У листопаді вдячний уже нардеп Олександр Волков друкує свої подяки виборцям «Олександр Волков: “Низький уклін Вам, сумська громадо!”». Але якщо в газеті «Панорама» ця публікація позначена неналежним маркуванням, то у «Вперед» та «Білопільщині» розміщена «просто так».

В грудні «Вперед» розміщує матеріал «Нова Сумщина: ралі-рейдом по бездоріжжю та байдужості». Й усе б нічого, ралі так ралі, хай у ньому й беруть участь син президента та голова облдержадміністрації, – інформаційний привід таки ж є! Та от біда: точнісінько такий матеріал минулого місяця був у «Білопільщині». Й тут уже напевно йдеться не просто про замовність, а саме про ознаки цензури. Адже газета, жертвуючи оперативністю, публікує застарілий матеріал. Тож ясно, що справа таки не в самому ралі, а в сині президента та голові ОДА.

Газета «Вперед»

Газета «Білопільщина»

Чому так неймовірно важко для сумських медіа означити матеріал відповідно до «Закону про рекламу»? Адже не віриться, що редактори не знають про його існування.

Уже згадана вище приватна газета «Панорама», яка позиціонує себе незалежною, в перші місяці моніторингу теж відзначилася не з кращого боку. Її показник замовності у квітні – 52,5% (!); у березні – 42,0%, у червні 29,4%.

Високий рівень таких матеріалів у «Панорамі» виникає через додаток, який, по суті, є рекламним проектом. При цьому редакція намагається подавати його під машкарою проекту соціального, – розгадали експерти хитрощі медійників. Більшість публікацій у додатку містять внизу «скромну» літеру «R». Та ж літера трапляється й в основному виданні. А у вихідних даних газети дрібним шрифтом зазначено, що матеріали з такою позначкою «розміщуються під рубрикою “на правах реклами” згідно зі статтею 9 Закону України “Про рекламу”». Але такої рубрики в газеті практично не знайти. Слід зазначити, що ота літера «R» – характерна практично для всіх видань, але особливо змагається з «Панорамою» газета «Ваш шанс».

Деякі керівники ЗМІ пояснюють, що вимога про немаркованість матеріалів надходить від замовників джинси. І від цього, мовляв, залежить вартість розміщення публікації, а читачі все одно не зрозуміють. Але панове редактори помиляються, якщо думають, що їхня аудиторія настільки некомпетентна. За попередніми даними дослідження медіа і медіааудиторії, які проводила компанія InMind на замовлення «Інтерньюз Нетворк» восени 2012 року, 56,8% громадян України вміють відрізняти оплачені матеріали від журналістських. А 43,9% жителів Сумської області стверджують, що знають про існування джинси. Тож варто більше поважати свого читача.

Є й інше тлумачення появи замовних матеріалів.

На думку редактора «Білопільщини» Наталії Калініченко, всі усвідомлюють, що замовні матеріали – це недобре. Але часом керівники ЗМІ змушені ставити джинсу, адже при перевірках за невиплату зарплат нараховують борги та накладають штрафи. Та ж «Білопільщина», хоч і вважається комунальною, не отримує від влади ні дотацій, ні фінансової підтримки. Отже, вибір для редактора однозначний.

Чому така низька якість журналістських матеріалів? Алла Ярова, експерт проекту, вважає, що високої якості в принципі не може бути у матеріалів, які калькуються з прес-релізів чи іншої офіційної інформації:

«Наші ЗМІ – не лише сумські, а загалом українські, ми це бачимо, читаючи видання інших областей – опинилися в ситуації, коли співпраця з владними структурами так чи інакше заохочується. І для частини ЗМІ це означає розміщення виключно позитивних матеріалів, мовляв, краще “не псувати стосунків” із владою. Для цього ж досить переписати офіційний прес-реліз та й усе. Це неминучий відгомін сучасного економічного стану наших медіа. Інша проблема, яку ми зауважуємо саме в Сумах, – відсутність сильного експертного середовища. Просто бракує людей, які б могли дати компетентну альтернативну думку про події, що відбуваються в регіоні. Це не вина, а біда наших медіа».

Який же вихід?

Протягом моніторингу незалежні експерти зауважили цікаві трансформації на сторінках видання «Вперед». У лютому минулого року газета розмістила 46,7%, у травні – 26,7%, у червні – 6,67% матеріалів із ознаками замовності. Тобто, як бачимо, рівень замовних матеріалів усе ж знижувався. А в серпні не було зафіксовано жодної такої публікації. Цей факт експерти розцінили як феномен на тлі інших комунальних видань. Із травня «Вперед» намагається не спокушатися розміщенням матеріалів із ознаками джинси. Вочевидь, газеті довелося йти на компроміс, – у цей час зросла кількість матеріалів із неналежним маркуванням. Але, принаймні, спроби були. Та, на жаль, у вересні – грудні відсоток замовних матеріалів знову зріс.

Треба зазначити, що на відміну від, наприклад, харківських редакторів та журналістів, представники сумських медіа регулярно відвідують заходи, присвячені оприлюдненню результатів моніторингу, та разом із експертами намагаються розібратися в ситуації, що склалася. Втім, гострі дискусії відбуваються, а замовні матеріали продовжують з’являтися.

Одним із наболілих питань є рівень професійної майстерності, який ми оцінюємо за шістьма критеріями: баланс думок / точок зору; оперативність; достовірність (посилання на джерела); відокремлення фактів від коментарів; точність; повнота представлення фактів /інформації з проблеми. Не винятком у цій наболілості є й сумські видання.

Середній бал дотримання журналістських стандартів у сумських медіа невисокий і становить у друкованих виданнях – 3,33 бала, в онлайн – 3,48 бала із шести можливих. Такий низький професіоналізм демонструють ще журналісти Харкова.

На одному з круглих столів Олександр Кугук, головний редактор радіо Сумської обласної державної телерадіокомпанії, зазначив: «Звісно, нам, журналістам, не подобається, коли нас критикують. Але для того, щоб оцінювати нашу роботу об’єктивно, справді потрібні єдині стандарти. І про них треба час від часу нагадувати. Добре, що це робить проект із моніторингу».

Що ж, моніторинг висвітлив становище у ЗМІ Сум. Далі справа за самими сумчанами. Очевидно, громадським організаціям, які працюють у сфері медіа, варто більше уваги приділяти просвіті журналістів, знайомити їх із кодексом журналістської етики, піднімати питання соціальної відповідальності медійників. Керівникам ЗМІ, на мій погляд, корисно було б обговорити редакційну політику у своїх виданнях та частіше відправляти співробітників на тренінги, круглі столи, запрошувати з майстер-класами досвідчених колег. Звісно, можна сказати глобальніше: про необхідність формування справжнього медіаринку в Україні; про суспільний запит на об’єктивну інформацію, а відтак – підвищення медіаграмотності читача; про розуміння власниками видань, що авторитет і прибуток залежить від якості контенту – всі ці питання потрібно обговорювати і вирішувати. Але чи зміниться ситуація на краще, найбільше залежить від позиції самих журналістів. На моє глибоке переконання, щоразу, ставлячи свій підпис під черговим матеріалом, журналіст повинен пам’ятати про власну гідність.