«Пацієнт радше живий... чи мертвий», або Постмодерна реальність від одеських ЗМІ

Одесити, як правило, цікавляться місцевими новинами, а отже є активними читачами місцевих інтернет-видань. Цю тезу підтверджують як результати дослідження, так і кількість джинси, на яку завжди є попит (з боку політиків та бізнесменів) та, на жаль, і пропозиція (з боку журналістів).

У цьому огляді ми вирішили розповісти про висвітлення одеською пресою найбільш резонансних подій 2015 року, щоби зрозуміти, чи здатна вона «тримати удар» і вистояти — в умовах інформаційної війни, фінансової залежності від власників та постійної спокуси заробити на замовних матеріалах.

АТО: патріотизм, «піар» чи рука Пу…?

Щодо висвітлення подій на сході України: видання звертають увагу на повернення наших бійців із зони АТО та їхню зустріч місцевими жителями. Згадують одеські ЗМІ і про втрати на сході. Сайт «Думская» пильно стежить за долею земляків, які воюють на Донбасі. Інтернет-видання «Трасса Е95» дає новини про прощання із загиблими українськими воїнами в регіонах. Багато публіцистичних матеріалів, присвячених війні на сході, міжнародній політиці, заявам Путіна, реакції на них української влади публікує газета «Чорноморські новини» (щоправда, із порушенням деяких стандартів). Пишуть видання і про військових моряків, зокрема в січні всі відгукнулися на можливий перехід бази ВМС з Одеси до Миколаєва. Проте час від часу трапляються намагання місцевих політиків та чиновників «піаритися» на темі допомоги військовим. Насторожує також подача одеськими ЗМІ ситуації із 28-ю окремою механізованою бригадою. Зокрема, волонтери, які їздили до солдатів, розповіли на брифінгу про неналежну поведінку командира бригади, який нібито «віджимає» машини в бійців та карає їх за розмови з журналістами. При цьому ніхто з журналістів не звернувся по коментарі до когось, окрім волонтерів. Відповідно, читачі так і не дізналися думки всіх сторін конфлікту.

У зв’язку з воєнною тематикою окремо потрібно згадати сайт «Таймер» (власник Ігор Марков). Хоча це видання дещо знизило «градус негативу» щодо ситуації на сході країни (ми не бачимо матеріалів про використання українською армією забороненого озброєння та вбивства мирних мешканців Донбасу, як це було у вересні-жовтні 2014-го), все ж власний кореспондент сайту розповідає про бездоказове повальне хабарництво на українських блокпостах: «Блокада Донбасса: военнослужащие берут взятки за пропуск людей и грузов через блокпосты», про викрадення людей у Маріуполі — про невідомих, які викрадають людей, зазначено: «были одеты в камуфляжную форму, на которой были шевроны, напоминавшие шевроны спецбатальона “Донбасс”» (цей матеріал, до речі, передрукував і сепаратистський ресурс — новинний портал «Заря Новороссии»).

Цікаво, що кореспондент видання, повідомляючи про події на сході, постійно вживає вислів «урядові війська» й жодного разу не назвав наших вояків українськими. Також «Таймер» продовжує цитувати сепаратистські сайти, при цьому, щоправда, додає й коментарі прес-служби АТО. Публікує видання й свідчення місцевих жителів. Доволі дивною була, зокрема, така ситуація: за день до нападу на Маріуполь це видання розмістило новину «Нардеп-одессит сообщил о боях под Мариуполем (обновлено)»:  у першій частині розмістили коментар депутата, який, власне, деталізував інформацію в заголовку, а от у другій — послалися на неназваних місцевих жителів, що спростували цю інформацію. Наступного ж дня усі ми дізналися про обстріл Маріуполя з «градів»…

Переселенці та волонтери

Стежуть одеські ЗМІ й за долею переселенців, зокрема за долею біженців-інвалідів, які перебувають у санаторіях Одещини й не отримують фінансування від влади. «Трасса Е95» написала і про луганських дітей-сиріт, частина з яких хоче повернутися додому, а частина — лишитися в Одесі.

Часто видання висвітлюють і діяльність волонтерів, надаючи інформацію про те, як кожен може їм допомогти. В січні активно висвітлювали тему здачі крові пораненим «кіборгам». Практично всі видання відправили кореспондентів до шпиталю, куди привезли бійців.

Справа 2 травня

Усі електронні видання доволі активно висвітлювали січневе засідання судового процесу справи 2 травня (Одеська трагедія в Будинку профспілок). Найбільше публікацій із цього приводу дав «Таймер». Тим часом газети рідко згадували про цю подію. Судове засідання мало резонанс не тільки через саму справу, а й через протистояння громадян: проукраїнськи та проросійськи налаштованих. Виходячи з того, що кожне електронне видання Одеси також демонструє симпатії то до одного табору, то до іншого, читачам подавалася різна картина подій. Зокрема, в день судового засідання відбувся конфлікт між журналістом видання «Таймер» Антоном Доценком та невідомими громадянами в масках. І якщо певні видання писали про напад і побиття («Таймер», «Думская», «Трасса Е 95»), то «Одесская жизнь» вживала слова «зіткнення», «бійка». Щоправда, всі видання в цьому випадку намагалися дотримуватися стандарту балансу думок, подаючи коментарі МВС, сторону «Самооборони» та «Правого сектору», яких Доценко звинувачував у побитті, та самого Доценка.

«Правий сектор» — «хронічна фобія»?

Так само по-різному подається діяльність представників «Правого сектору», «Самооборони». «Таймер» намагається показати їх як агресивних, імпульсивних людей, що нападають на беззахисних громадян, не маючи для того жодних причин. Візьмемо для прикладу хоча б заголовки: «Агрессивные “евромайдановцы” осаждают Малиновский суд», «Одесский депутат: если милиция не может укротить отморозков в масках, это сделаем мы».

Щодо діяльності «Правого сектору» звертає на себе увагу матеріал «“Сич” или “Правый сектор”»? з газети «Курьер недели». У публікації йдеться про появу в Ізмаїлі людей із патріотичною символікою. Журналістка, яка звернулася із запитаннями до прес-служби МВС, зазначає: «Прибывшие в город люди, которых измаильчане под влиянием хронической фобии окрестили “Правым сектором”, являются бойцами батальона особого назначения “Сич”». Подібний пасаж дає змогу стверджувати, що журналісти Одещини, як і центральні ЗМІ закріпили у своїх читачів негативний — агресивний образ представників цієї партії.

Тим часом «Одесская жизнь» висвітлює діяльність «Правого сектору», «Самооборони» в більш позитивному ключі: «Евромайдановцы заставили отказаться начальника Управления внутренней безопасности от статуса участника АТО», «В Одессе евромайдановцы будут штурмовать Управление внутренней безопасности».

Ще одним виданням, яке руйнує подібний образ, є «Чорноморські новини». Якщо більшість одеських видань пише про 2 травня як про подію, в якій постраждали тільки проросійські активісти, то ця газета присвячує розлогий матеріал десятнику «Правого сектора» Ігорю Іванову, якого застрелили на Дерибасівській цього ж дня — ще до подій у Будинку профспілок.

Таким чином, одеські читачі мають дві різні картини реальності: в одній із них несправедливо засуджені «куликовцы» (одеські антимайданівці), агресивні проукраїнські активісти, критично налаштоване населення, готове до протестів, в іншій — волонтери, що допомагають переселенцям, військовим, громадські діячі, що хочуть відстояти своє місто під загрозою незаконної забудови, звичайні одесити, що збирають допомогу воїнам АТО.

Місцеві чиновники: патріоти чи «недолюстровані»?

Одеські ЗМІ часто подають своїм читачам такі версії місцевих подій, які кардинально різняться одна від одної. Наприклад, видання «Думская» пише про «недолюстрованого» прокурора Даніліна, якого призначили на посаду головного податківця області (при цьому видання натякає на зв’язок чиновника з губернатором Одещини). Тим часом газета «Одесская правда» подає матеріал із заголовком «Кому помешал прокурор Данилин», захищаючи свого героя, зазначаючи, що він був чесним прокурором і відстоював у своїй діяльності інтереси держави. Якісного ж матеріалу, в якому журналісти, дотримуючись стандартів, розповіли би про всі сторони конфлікту, знову ж таки, не маємо.

Оскільки практично всі ЗМІ Одеси у своїй діяльності просувають інтереси своїх власників, то загалом матеріали про люстрацію не сприймаються як об’єктивні. Навпаки, складається враження, що люстрація — це спосіб розправи олігархів та політиків один з одним.

Про зростання цін — лояльно

Матеріали про подорожчання тарифів подавалися переважно в нейтральній манері, наприклад: «Боляче, але необхідно. Інакше не вижити», «Дешевий газ — дороге задоволення» (цікаво, що цей матеріал, окрім одеських видань потрапив також до ЗМІ Рівного, Житомира та Херсона). Журналісти переносили акценти з нарікань на ціни до роз’яснювань щодо того, яким чином правильно зробити розрахунки. Хоча порад із приводу того, як зекономити, знайти не вдалося. Лише «Вечерняя Одесса» подала цю тему в жанрі бліц-опитування, де читачі видання (переважно пенсіонери) висловлювали своє незадоволення. Також сайт «Таймер» використав цю тему для того, щоби ще раз у негативному контексті згадати центральну владу («Распоряжение премьера: одесситы остались без горячей воды». Цю інформацію виданню «повідомили в мерії» неназвані джерела.

Ще більш лояльно одеські ЗМІ сприйняли інформацію про подорожчання проїзду (ймовірно, через те, що ця проблема перебуває в компетенції міської влади, до якої місцеві видання демонструють або позитивне, або нейтральне ставлення). При цьому журналісти акцентували увагу на тому, що тарифи в Одесі — одні з найнижчих в Україні. Схожа ситуація з новиною про подорожчання хліба. В обох випадках (із тарифами на проїзд та цінами на хліб) у матеріалах журналістів фігурував мер або його заступник, який, ухвалюючи рішення про збільшення цін, показував свою спроможність відстоювати інтереси простих одеситів, контролювати ситуацію в місті та ін.

Подаючи інформацію про прийняття бюджетів місцевою владою (обласною та міською), всі одеські ЗМІ публікували тільки коментарі депутатів, найбільше приділяючи уваги саме владі. Жодного коментаря незалежного експерта, який би роз’яснив ситуацію, наведено не було. Взагалі ж одеські журналісти дуже зрідка звертаються до експертів для коментування суспільно вагомих проблем. Таким чином, у найкращому випадку подаються тільки думки опонентів, компетентної, незаангажованої людини, яка могла би пояснити ситуацію, в матеріалах немає. Хоча у висвітленні цієї теми можемо відзначити «Курьер недели» та «Одесскую правду», які не обмежилися заявами депутатів, а роз’яснювали ті зміни, які стосуватимуться звичайних громадян.

Герої джинси

Більшість одеських ЗМІ продовжують присвячувати матеріали своїм власникам-політикам. Зокрема, «Думская» часто згадує про Гончаренка, видаючи за новини те, як він купався на Водохрещу, й те, яким є його патріотичне вбрання. «Трасса Е95», як і в часи передвиборчої кампанії, дає по одній новині в день про діяльність благодійного фонду Фурсіна. Набагато рідше видання пише про депутатів Скорика та Урбанського (у вересні-жовтні ми фіксували по два-три матеріали про «Опозиційний блок» та «Сильну Україну»). «Курьер недели» публікує матеріали з ознаками замовності про Урбанського (нардеп від «Сильної України») та Абрамського (мера Ізмаїла). «Таймер» не так часто пише про конкретних політиків, натомість ми постійно стикаємося з текстами, які в негативному світлі показують діяльність політичних опонентів власника, а також проукраїнських активістів. Ще один «герой джинси» — Ківалов, прес-служба якого доволі активно поширює його різноманітні заяви чи про створення зони «Порто-Франко» в Одесі, чи про необхідність ратифікації Римського статуту.

У березні нагадала про себе «Батьківщина» та Юлія Тимошенко (у виданнях «Курьер недели» та «Одесская правда»). У «Чорноморських новинах» у березні з’явилася Аграрна партія України.

Увага одеситів до власної преси має тішити. Проте тільки тоді, якщо ця сама преса працює професійно. В іншому ж випадку ми отримуємо дезорієнтованого, розгубленого, а часом і агресивно налаштованого громадянина, який ухвалює важливі рішення щодо власної долі, та й долі усієї країни, орієнтуючись на неперевірену, а часом навмисне викривлену інформацію.

comments powered by Disqus