Як журналісти долучалися до «правового апокаліпсису» і творили міфи про медичну реформу

Підсумки моніторингу порушень журналістських стандартів у щоденних новинах центральних телеканалів, що його здійснює громадська організація «Детектор медіа», за період 12–18 червня 2017 року.

Головними подіями тижня стали: остаточне запровадження безвізового режиму з ЄС, дискусія щодо зміни формату АТО, обшуки в НАЗК, річниця звільнення Маріуполя від сепаратистів.

Журналісти-міфотворці та медична реформа

Висвітлюючи питання медичної реформи в Україні, журналісти постійно припускаються однієї й тієї ж помилки — дають говорити політикам що завгодно, не збалансовуючи їхніх заяв реальними фактами чи заявами МОЗ. Через це громадська свідомість повниться міфами, а телебачення — сумнівними сюжетами.

На «Інтері» 12 червня переповідають думки Юрія Бойка, співголови фракції «Опозиційний блок»: «Нужно четко прописать, кто и за какие услуги должен платить. Малообеспеченным государство должно помогать в приобретении лекарств, а для врачей создать прозрачную систему распределения больных. В целом же для подготовки медреформы Украине нужно от трех до пяти лет».Це все пан Бойко заявляє при тому, що оплата послуг уже прописана, вже наголошено, що нинішні пільги нікуди не зникнуть, і вже заявлено, що реформа запрацює в повному обсязі у 2020 році. Тож думки співголови «Опоблоку», звісно, цікаві, але чому б «Інтеру» не подати офіційно оприлюднені документи та заяви МОЗ?

Цього ж дня інші міфи в ефірі телеканалу «Україна» поширював інший член «Опозиційного блоку» Вадим Колесников: «Не вы должны платить, а есть целые институты, которые платят за ваше медицинское обслуживание. Так вот, то, что говорит исполняющая обязанности министра здравоохранения госпожа Супрун, это вообще, ну, как говориться, на голову не натянешь. Британская система здравоохранения худшая среди стран Запада. Это признано самими британцами. Наверное, вы знаете, я десятки раз был в Британии. Если вы — британец, и у вас острая зубная боль, вы можете две недели прождать в очереди». По-перше, не існує системи, в якій за лікування пацієнта платить якийсь «інститут». Із податків до бюджету, через внески страховій компанії чи напряму лікарю — за лікування платить пацієнт. По-друге, британське видання The Guardian розповідає, що британську медичну систему визнали однією з найкращих у розвиненому світі. Що ж до черг у стоматолога — це справді було так у 2006 році через нестачу лікарів, але наразі ситуація значно покращилася. Крім того, це взагалі не стосувалося приватних лікарів. Далі у своєму коментарі політик згадує країни, де медицина, навпаки, вдала. Зокрема, у Сполучених Штатах. Хоча якраз американці вважають її однією з найгірших у світі.

13 червня медичну реформу на каналі «Україна» критикує Олег Ляшко: «Медична реформа — це кожний свій підхід має бути. Не просто закрили, скоротили чисельність ліжок, закрили лікарні, скоротили лікарів. І розказують — ми там лікарям призначимо 20 тисяч зарплату. Можливо, і призначить. Одному дадуть 20 тисяч, а сто скоротять. Щоб за рахунок цих ста дати зарплату одному». Обидва цих твердження МОЗ спростовувало: лікарні не будуть закриватися, а лікарів не будуть скорочувати. Сімейні ж лікарі будуть отримувати до 35 000 гривень на місяць — залежно від того, скільки людей обслуговуватимуть.

18 червня про медичну реформу на «Інтері» висловлюється член БПП Сергій Рудик: «ФАП (сільський фельдшерсько-акушерський пункт. — MS) в кращому випадку отримає фінансування на біовиживання на забезпечення комунальних послуг. Що робити швидкій допомозі? Як швидкій допомозі стимулювати кількість пацієнтів, які до них мають звернутися за надання послуг? Сидіти і молитися?» Цей міф МОЗ теж спростувало: «ФАПи нікуди не зникнуть[…] Розмір фінансування, яке буде виділятись з держбюджету на медичне обслуговування одного пацієнта, однаковий на всій території країни. Проте життя в сільській місцевості дешевше, ніж в місті, а отже за умови обслуговування однакової кількості пацієнтів, сільський лікар матиме краще матеріальне становище, ніж міський. Окрім того, на відміну від лікаря в місті, сільський фактично не матиме конкурентів». За розрахунками МОЗ (370 гривень на рік за пацієнта), обслуговуючи в селі навіть 500 осіб, лікар отримуватиме 15 000 гривень на місяць.

Усі ці маніпуляції політиків можливі тому, що журналісти ігнорують важливу частину своєї роботи, — перевірку фактів. Як ми вже неодноразово заявляли, робота інформаційних випусків новин — це не лише повідомляти, хто там і що думає, а ще й перевіряти ці факти та подавати якісні бекґраунди. Інакше ЗМІ стають деструктивними та просто обманюють населення. Крім того, який узагалі стосунок до медицини має хоча би хтось зі згаданих коментаторів, щоб їхню думку транслювали новини?

«1+1» зробив внесок у «луцький правовий апокаліпсис» на користь «Укропу»

Те, що сьогодні відбувається в Луцькій міській раді, ще в лютому місцеві журналісти назвали «правовим апокаліпсисом». Коротко ситуацію можна описати так (детальніше): після смерті міського голови Миколи Романюка влада в місті повинна була тимчасово перейти до секретаря міської ради, якою на той момент була членкиня «Самопомочі» Юлія Вусенко. Але фракція «Укропу» 15 березня змогла набрати більшість голосів і змінити секретаря на свого представника Ігоря Поліщука. Річ у тім, що рішення про зміну секретаря має підписати мер, а за його відсутності — виконувач обов’язків, тобто на той момент сама Юлія Вусенко. Проте його підписав обраний прямо на засіданні головуючий Григорій Пустовіт. 2 червня суд визнав це рішення незаконним і поновив Юлію Вусенко на посаді секретаря, а отже й в. о. міського голови Луцька. Станом на 13 червня Ігор Поліщук досі не виконав рішення суду, через що тепер може потрапити за ґрати. 15 червня до захисту члена «Укропу», партії свого хазяїна Коломойського, підключився «1+1».

Одразу зазначимо, що тематичний сюжет «ТСН» 15 червня триває аж 5 хвилин (безпрецедентно довго для висвітлення регіональної новини про секретаря міськради), і все ж у ньому так і не знайшлося часу пояснити, а чому, власне, Вусенко мають повернути на посаду і як взагалі її усунули. Наталія Мосейчук просто заявляє: «Скандал в Луцьку. В місті от-от мають відбутися вибори міського голови. Один з кандидатів секретар міськради Ігор Поліщук заявляє про спробу політичної розправи над ними через суд. Місцева Феміда вирішила, що він має призначити на свою посаду іншу людину. А за невиконання цього рішення вже відкрите кримінальне провадження і над ним висить загроза затримання».

Таке замовчування не лише спотворює зміст подій і перетворює Поліщука на жертву, це ще й фактична брехня. Адже Вусенко мають не призначити на посаду, а поновити на ній. Саме обговорення складності цього механізму й займає більшість часу в сюжеті.

Кореспондент Ігор Миколайчук розповідає: «Це Ігор Поліщук, він нині секретар Луцької міськради. За нього проголосували більшість депутатів, звільнивши з посади попередницю Юлію Вусенко. Тепер, свідчить судове рішення, Вусенко треба поновити на посаді і зробити це, на думку судді, має він сам». Журналісти не уточнюють цікавого факту: більшість депутатів — це 24 із 42, 15 із них, — члени фракції Поліщука «Укроп». Але ще цікавіша в цьому реченні частина про «думку судді». Згідно з заявами Поліщука (ні суддя, ні документи цього в сюжеті не підтверджують), його змушують самостійно поновити пані Вусенко на посаді, але тоді це буде перевищенням службових обов’язків. Міська рада за поновлення вже голосувала й рішення не прийняла (хоча, як ідеться і в сюжеті, рішення міськради для поновлення не потрібне).

Адвокат Поліщука взагалі закликає ледь не ігнорувати рішення суду: «Згідно закону про місцеве самоврядування, хто є секретарем міської ради, вирішує саме сесія, саме депутати. Тому що вони є представниками відповідної територіальної громади, відповідного міста і це місто передало їм повноваження вирішувати, хто є секретар міської ради і це є саме головне, яка їх воля. От кого вони вважають секретарем, от той і має бути секретарем у даній колізійній ситуації». При цьому в самої судді (хоч із нею в «ТСН» і розмовляли) про механізм поновлення Юлії Вусенко не запитали.

Те, чого не може зрозуміти секретар ради, його адвокат та журналісти, пояснює юрист і колега Поліщука у виданні «ВолиньPost»: «Він не має “поновлювати Вусенко на посаді”, бо це вже зробив суд. Він має “поновити Вусенко на роботі”. Тобто Ігор Поліщук на виконання рішення суду має зробити наступне: дати розпорядження відділу кадрів міської ради зробити запис в трудовій книжці Юлії Вусенко, дати розпорядження відділу кадрів міської ради зробити запис в трудовій книжці Ігоря Поліщука, передати Юлії Вусенко печатку міської ради. І все. І ухвалу суду виконано. Після цього Ігор Поліщук може подавати апеляцію і якщо виграє — повернути собі крісло секретаря ЛМР».

Проте на «1+1» рішенням колізії в експертів не цікавляться й розповідають замість цього про приховану мотивацію влади: «Колізію сам Поліщук пояснює просто — в місті незабаром вибори міського голови і все це робиться лише задля того, щоб усунути його від участі в них і звільнити дорогу конкурентам». І знову ж, про те, що саме Поліщук усунув Вусенко від влади, а перед цим «Укроп» майже три тижні блокував роботу міської ради, тут не згадують.

Адвокату пані Вусенко та судді Валентині Пушкарюк надають слово, але не по суті претензій. Остання коментує технічні помилки в постанові (які потім вилучили, чим спровокували ще один скандал), а захисниця Юлії Вусенко просто розповідає, що рішення суду треба виконувати вчасно. Усі закиди про неможливість поновлення на посаді та підкилимні ігри так і лишаються незбалансованими. А вся невигідна «Укропу» інформація — замовчаною.

«Україна» розповіла про безнадію в державних шахтах та марність спроб замінити вугілля

14 червня телеканал «Україна» випустив сюжет про, як її тут називають, «першу міжнародну вугільну конференцію». Ведучий Максим Сікора анонсує: «Сегодня в Киеве прошла первая международная угольная конференция. Разобраться в проблемах энергетики приехали представители порядка пятидесяти организаций из Германии, Великобритании, Польши и Бельгии. Говорили о том, закончилась ли угольная эра в Украине и будут ли украинцы в тепле этой зимой?»

Одразу відповімо на ваше логічне запитання: чому перша міжнародна вугільна конференція відбулася в 2017 році в Києві та чому на ній обговорювали лише Україну? Тому що «Сегодня» якось забули уточнити — організатором цього заходу виступила компанія ДТЕК Ріната Ахметова і називався він «Тенденции и перспективы добычи, использования угля в Украине и в мире».

Хоч про компанію ДТЕК і забули згадати на початку сюжету, більшість подальшого часу говорили саме про неї.

Михайло Барабаш, директор із видобутку вугілля ДТЕК «Енерго», у першому ж синхроні сюжету, наприклад, серед іншого розповідає й цю «дуже важливу» інформацію: «Мы сейчас уже строим и реализовываем программы по подготовке новых кадров. Надо добывать так, чтоб это было выгодно и скважиной через все эти три, я хочу сказать, проходит тема безопасности. Безопасно и выгодно — это основной тренд для ДТЭК».

Є в сюжеті й менш прямолінійний піар компанії Ахметова: приватні шахти рекламують, протиставляючи їх державним. Спочатку це робить кореспондентка Ірина Любич: «Шахтёры государственных копален давно с завистью поглядывают в сторону частных забоев, ведь бюджетных средств на зарплаты и новое оборудование фактически не видели за последние шесть лет».

Потім про недоведені й неперевірені (принаймні, в сюжеті) речі розповідає Михайло Волинець, голова незалежної профспілки гірників України: «Есть частные предприятия, где вовремя выплачивают заработную плату, аванс. Эта зарплата выше, на высоком уровне технологическое оснащение. И есть государственные шахты, их тридцать три — задолженность по заработной плате, коррупция, безнадёжность, разграбленные шахты и присутствие "смотрящих"». За чим можна «смотреть» на шахті і який там рівень безнадійності та в кого — не пояснюють.

Завершується сюжет анонімним лобіюванням вугілля взагалі: «Следуя зелёным мировым трендам, в Европе и Украине тоже подумывают отказаться от угля. Но эксперты убеждены, достойной альтернативы ему пока нет», — розповідає кореспондент. Отже, Ірина Любич фактично заявляє, що ні в Європі, ні в Україні поки не можуть відмовитися від вугілля.

Можливо, анонімні експерти й праві, але в Бельгії, Мальті, Люксембургу, на Кіпрі та в усіх країнах Балтії наразі не працює жодна вугільна електростанція. 60 % енергетики України теж можуть забезпечити АЕС. А з 2020 року в ЄС просто перестануть будувати нові вугільні електростанції взагалі. Окремо хочеться звернути увагу на ці слова кореспондентки щодо перебігу конференції «сошлись в том, что главная ценность — сотрудники», після яких і йдуть синхрони про покращення умов праці. У США сьогодні вдвічі більше людей задіяно у виробництві сонячної енергії, ніж вугільної. І умови праці там, природно, значно кращі, ніж навіть у найкращій приватній шахті.

«Інтер» звів обшук в НАЗК до свого підпалу та чорного піару «Народного фронту»

15 червня Національна поліція навідалася з обшуком у Національне агентство з питань запобігання та протидії корупції. У кабінеті заступника голови НАЗК Руслана Радецького полісмени шукали буцімто сфальсифіковані документи, які дозволяли б Радецькому поєднувати роботу в НАЗК та адвокатську практику (законом це заборонено).

На «Інтері» ведуча Катерина Лисенко розповідає: «Не успел минюст отправить в Верховную Раду закон об изменении работы антикоррупционеров, как в кабинет замглавы НАПК Руслана Радецкого с обыском пришла Нацполиция. Искали поддельные документы, которыми он якобы пользовался. В Нацагенстве заявили, такие действия направленны на дискредитацию НАПК и сбой в проверках деклараций».

Обшуками обурюється й Радецький («фізично, фактично, здійснюється втручання в роботу по перевірці декларацій, намаганняблокування»), і очільниця НАЗК Наталія Корчак («я чітко можу сказати, що така дискредитація розпочалася від пана Петренка, починаючи з нового року. Це цілеспрямована політика, для того, щоб цей орган знищити»), і адвокат Радецького Сергій Скоротовський («на сьогоднішній день робити заяви, що Радецький є адвокатом, про те, що у нього проводять обшуки як у адвоката — це все не відповідає дійсності»). Нічого не заявляють та не пояснюють лише правоохоронці, що проводили обшук, адже «Інтер» їхньою думкою й не цікавився.

А дарма. Адже, можливо, в сюжеті має місце суттєва неточність. Кореспондент «Інтера» Олександр Васильченко заявляє: «Подозревают зам. главу НАПК в использовании поддельных документов и подаче их в квалификационную комиссию адвокатуры. Якобы Радецкий таким образом получил свидетельство адвоката и имеет право на частную практику». І тут же журналіст стверджує, що адвокат Сергій Скоротовський таку інформацію спростовує, заявляючи, що «пан Радецький з 18.09.14 року не є адвокатом. Його діяльність припинена. Це офіційний документ, це витяг з реєстру адвокатів України. І на сьогоднішній день робити заяви, що Радецький є адвокатом, про те, що у нього проводять обшуки як у адвоката — це все не відповідає дійсності».

Але ж адвокат і кореспондент говорять про різні речі. Скоротовський стверджує, що його клієнт перестав бути адвокатом, а «Інтер» стверджує, що Радецького підозрюють у тому, що він знову намагався отримати посвідчення. Це не взаємозаперечні факти, а радше логічний ряд. Про таку ж мотивацію слідства, до речі, стверджує й «Українська правда»: «…За фактом використання завідомо підроблених документів та подачі їх до Київської міської кваліфікаційної комісії адвокатури — з метою отримання свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю». Детальніше це все могли би роз’яснити самі правоохоронці.

Хоча з фіналу повідомлення складається враження, що не НАЗК головна тема сюжету. Кореспондент подає своєрідний бекґраунд про того, кого пані Корчак звинувачує в тиску на НАЗК: «Сам министр юстиции фигурировал в нескольких громких скандалах. По результатам расследования журналистов Национального антикоррупционного портала в конце 2015 года захват Житомирской кондитерской фабрики организовал коллега по фракции Петренко, нардеп от "Народного фронта" Сергей Пашинский. Тогда Минюст исключил предприятие из Госреестра и назначил нового директора. Привлекла внимание и декларация чиновника. В прошлом месяце министр внес в документ один миллион долларов наличными и столько же на депозите в Ощадбанке».

Тут хочеться згадати слова адвоката Олександра Шевчука, що той сказав в ефірі «Інтера» 15 червня: «Ты кто такой? Ты каким образом имеешь отношение к декларации? Если у НАЗК, у компетентного органа нету вопросов к декларации...» Що ж до захоплення фабрики, то Пашинський ще в 2015 році пояснював: фабрику не захопили, а рішенням суду повернули законному господарю, в якого її забрали в 2011 році люди з АП Януковича.

І вже після сюжету, окремо, від себе, ведуча Катерина Лисенко нагадує глядачам списки «Народного фронту»: «И напомню, и министр юстиции Павел Петренко, и глава НАПК Наталья Корчак являются ставленниками "Народного фронта". В рядах этой политсилы также экс-премьер Арсений Яценюк. Нардеп Сергей Пашинский, который 31 декабря прошлого года, во время словесной перепалки, выстрелил в ногу Вячеславу Химикусу. А также министр внутренних дел Арсен Аваков, которого называют [«Подробности» ж і називають. — MS] одним из организаторов поджога студии "Подробностей" в сентябре прошлого года. Это следует из собственного следования "Оппозиционного блока", после опубликования результатов которого, статью поджога удалось переквалифицировать на "Терроризм". Однако, уже практически год Нацполиция не может найти заказчиков и исполнителей этого преступления».

Цікаво, існує хоча би якась критична новина, яку «Подробности» не змогли би звести до підпалу НІСу та пострілу в ногу від Пашинського? Бекґраунди мають повніше розкривати події, а не просто згадувати все негативне за участі їхніх фігурантів. Ми ж не згадуємо в кожному тексті про «Інтер», що вони грали під дудку Януковича під час «Євромайдану».

Перевагу на телеканалах отримати такі політики та політичні сили:

Петро Порошенко — Президент фігурував у трьох вигідних для нього повідомленнях: по одному разу на «112», «Україні» та «1+1». Марину Порошенко один раз піарили на «Україні».

Володимир Гройсман — прем’єра можна було помітити в незбалансованих сюжетах тричі: на «112», «Інтері» та «Україні».

Олег Ляшко — заяви лідера Радикальної партії п’ять разів транслювала «Україна».

Сергій Каплін — член БПП тричі піарився на «Інтері».

Віктор та Олена Пінчуки — про благодійність сімейства Пінчуків їхні телеканали випустили сім сюжетів: п’ять на ICTV та два на СТБ. Ще один сюжет випустив «Інтер».

«Опозиційний блок» — улюбленцям «Інтер» цього тижня присвятив лише чотири матеріали.

Юлія Світлична — голова харківської ОДА повернулася з піаром на «Україну». Цього тижня у двох матеріалах (один із них — інтерв’ю).

Критика:

«Народний фронт» — партію Авакова / Пашинського / Яценюка критикували на «Інтері» тричі. Навіть якщо сама новина не стосувалася «Народного фронту».

Держкіно — агенцію одного разу критикували на «1+1».

Медична реформа — ініціативам Уляни Супрун двічі дісталося від «Інтера» та один раз від «України».

Загалом протягом тижня експерти «Детектора медіа» нарахували 54 сумнівних повідомлення. На «Україні» — 22, на «Інтері» — 15, на ICTV — шість, на «1+1» — п’ять, на СТБ — чотири, на «112» — два.

Детальніше про це читайте в публікації «Неуважність новинарів “завершила АТО”. Моніторинг теленовин за 12–18 червня 2017 року».

comments powered by Disqus