Тріснуті рожеві окуляри, або Що робити із неякісними медіа (есе переможниці конкурсу з медіаграмотності)

Фото: searchforhope.org/

Авторка - Зоя Бруньова, учениця 11-го класу м. Лебедин Сумської області. 

Більше про конкурс «Це зовсім не ОК. У чому проблема українських медіа?» та церемонію нагородження читайте тут.

Чути… Бачити… Читати… А як воно, коли розповідати, транслювати, писати — загалом доносити інформацію, формувати чужі думки, почуття. враження? Мені мріялось… Мріялося бути журналісткою.

Принаймні доти, доки сонце створювало на моєму обличчі засмагу, минаючи шкіру навколо очей. Так, повіки й мішки попід ними залишалися блідуватими, бо на носі добре трималися ті самі рожеві окуляри.

Але раптом окуляри почали тріскатися, згодом їхні лінзи розбилися вщерть і я побачила одну проблему українських медіа, що роз’їдає очі. Вона полягає у створенні продукту, розрахованого на запуск і підтримку процесу деградації. Масове отупіння, звуження кола інтересів, затхлість і шаблонність світогляду — ось до чого поступово ведуть українців неякісні медіа, кількість яких, на жаль, переважає.

Чому знімають фільми із примітивним сюжетом, чому на сайтах люди все ще читають фальшиві астрологічні прогнози, чому в новинах на телебаченні мусолять теми про викрадення домашньої птиці в пана Хтозна-кого із селища Хтозна-якого (і чи повинна я буду в такому разі створювати матеріал про «масштабну ДТП»: водій автобуса задавив курку)?

На ці численні «чому» намагаюся відповісти так: «Феномен масовості, підкріплений маніпулятивним впливом неякісних медіа».

Усі люди слухають, дивляться, читають інформацію щодня. Уявіть собі величезну галявину, ущерть забиту представниками Хомо сапієнс. І, якщо ви не вегетаріанець, уявіть шматок м’яса із підписом «Інформація», який тримаєте перед їхніми обличчями (уява здатна зображати й гірші речі). Шпурніть його додолу — люди кинуться, аби втамувати свій інформаційний голод. Але в поспіху більшість і не зрозуміє, що вони щойно з’їли шматок заличкованої тухлятини…

Так неякісні медіа керують масами.

Одержавши доступ до аудиторії, шкідлива інформація, наче той вірус, проникає до організмів і поступово підселяє до наших думок власні твердження. Це є проявом маніпуляції, яка, за даними інтерактивного підручника «МедіаДрайвер», є викривленням інформації, що створює неадекватну картину світу в наших головах. Але якщо якісний матеріал говорить нам менш викривлену правду (хоча правди не існує взагалі, бо всі речі ми бачимо суб’єктивно, через призму власного світогляду) або хоча б доносить цінні думки, то неякісний — порушує примітивні теми, базується на брехні й формує спрощений погляд на життя.

«Промивати мізки», за твердженням одного з авторів «МедіаДрайвера», можуть і якісні джерела інформації. Отже, тиск будь-яких медіа здатен позбавляти нас власних думок? Тож що краще копіювати у свій мозок: якісне чи неякісне? У моєму випадку комбінацію клавіш Ctrl+C та Ctrl+V я використала б у першому варіанті.

Мене обурюють матеріали «для дурнів», створені абияк, лише б якомога швидше отримати більше уваги від мас. Сфабриковані «унікальні» сюжети, інтриги. Майстри анонсів, які приділяють більшу увагу рекламі, аніж змісту й наповненню. Клоунади, що популяризують поведінку «бидла»… Це я називаю неякісним. І це більше не має перетворювати українців на стадо, яке вважає, що мат є основним структурним елементом речення і вагітність у шістнадцять — це нормально.

Мене обурює це — і тому я борсаюсь у глибочезному океані думок, намагаючись знайти розв’язки цієї надскладної нематематичної задачі. Викорінити неякісні медіа? Нереально. Контролювати всі їх зразки? Теж не варіант. Це той приклад задачі, де, щоб застосувати якісь дії, потрібно сто разів переосмислити умову. Та навіть той, хто просто усвідомлює існування проблеми, вже може захищати від шкідливого впливу себе і навчати медіаграмотності молодше покоління. Коли до такого процесу поступово підключиться кожен — перейдемо до наступної дії або навіть гордовито напишемо в кінці: «Задачу розв’язано»….

comments powered by Disqus