ЗМІ показують людей з інвалідністю або як «нещасних», або як «героїв» - експертка

Фото Марії Жданової

Про такі тенденції йшла мова 28 січня на тренінгу для представників ЗМІ «Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства», організованого Британською Радою в Україні.

За даними Міністерства соціальної політики України та Національної асамблеї інвалідів України, станом на початок 2015 року в Україні проживало 2,8 млн. зареєстрованих людей з інвалідністю.

Ірина Виртосу наголосила на тому, що в українських ЗМІ люди з інвалідністю зображуються доволі стереотипно, апелюючи до емоції жалю, або героїзуючи персонажа телесюжету чи статті. У першому випадку людина з інвалідністю представляється як нещасна, бідна, така, що є «пацієнтом», повинна бути тільки під опікою когось. У матеріалах ЗМІ вона постає як немічна, без майбутнього, без особистого життя, яка потребує допомоги. У другому випадку – це сильний духом воїн, що віддав здоров’я, захищаючи Україну, нескорений, який продовжує жити «попри все».

За словами експертки, всі ці сценарії мають право на існування і потрібні суспільству, проте в контексті інвалідності варто говорити й про інші дуже важливі речі. Насамперед, про права людей – на освіту, роботу, приватність, обладнане для їх життя й пересування місто.

«Потрібно насамперед говорити про людину, а не про її інвалідність. А не розповідати про конткретну людину тільки тому, що вона має функціональні порушення», - зазначила пані Виртосу.

Ірина Виртосу

Спікер також наголосила, що украй важливо позиціонувати людей осіб з інвалідністю як частину суспільства – запрошувати їх давати коментарі ЗМІ як експертів у своїй професії або іншій темі, показувати на загальних планах в телесюжетах, а не згадувати про них лише 3 грудня – у Міжнародний людей з інвалідністю.   

Водночас пані Виртосу відзначила й позитивні зміни в медійному дискурсі. За її словами, в цілому через революцію та війну в українських медіа зросла кількість публікацій на тему інвалідності й ця тема стає видимою.

«Відбувається в якійсь мірі героїзація людини, а не її інвалідності. Це як військові, так і цивільні, як чоловіки, так і жінки, як діти, так і люди похилого віку. Звісно, це стало однією з топових тем на фоні криз – це і проблема адаптації та інтеграції людей з інвалідністю до життя після війни. На жаль, про психологічну роботу з постраждалими я і досі бачу мало матеріалів. Про те, як побороти страх, гнів, розпач…Однак в цілому зображення інвалідності вже змінюється на краще. Медична модель, в якій людина представляється як безпомічна переходить у соціальну модель. Згідно останньої є багато фізичних, інформаційних, законодавчих, фінансових бар’єрів для того, щоб ці люди були включені в суспільний процес», - каже експертка.

У коментарі MediaSapiens Ірина Виртосу також відзначила, що тепер їй трапляються матеріали, де журналісти представляють людей з інвалідністю з активною позицією.

«Коли герой визнає, що у нього є проблема, але збирається її вирішити. Коли я відшукую таку історію, дуже тішить, що нарешті про це говорять в іншому ключі. Й не просто з юридичної точки зору, на кшталт перерахування  10 конвенцій з прав таких людей, а акцентуючи, що людина з інвалідністю може зробити щось сама», - каже пані Виртосу.

Вона порадила журналістам в разі написання публікації про людей, що набули інвалідності на війні, в першу чергу запитувати їх, як вони хочуть бути представлені.

«Статус героя – це не завжди те, що треба цій людині. Йому треба повернутися на роботу. Такій людині не завжди потрібні лаври і медалі, вона прагне жити активним, цікавим життям, відвідувати розважальні заклади, відпочивати – тобто займатися тим же, що до війни. Я закликаю журналістів запитувати героя матеріалу, що він би хотів сказати, а не те, що лягає в ваш стандартний сценарій. Ставте людину наперед», - зазначила пані Виртосу.

Під час воркшопу порушили також тему коректної риторики та термінології щодо людей з інвалідністю. Детально про це йдеться у статті Ірини Виртосу для MediaSapiens «Як розповідати про людей з інвалідністю: поради для журналістів», а також у посібнику з інклюзивного прийняття рішень для ЗМІ «Нічого для нас без нас».

«Проблема некоректних висловів – це не проблема конкретних видань. Це питання освіти, самоосвіти, бажання журналіста докопуватися до коректної термінології. Я вважаю, що в кожного журналіста має бути свого роду щеплення проти вживання некорекних слів. Потрібно відстежувати кожне слово, бо ми за нього відповідальні», - переконана експертка.

Воркшоп відбувся в рамках проекту IDEAS – «Інклюзивні рішення для рівноправного та відповідального суспільства», який Британська Рада реалізує в 6 країнах з 2013 року. Він спрямований на розбудову рівноправного та інклюзивного суспільства для людей з інвалідністю та фінансується Європейським Союзом.

 

comments powered by Disqus